Знал ли Иисус
Придворные манеры?
Ел ли Иисус
Столовым серебром?
Пил ли Иисус
Из золотых фужеров?
Нет! Пришёл Иисус
Утверждать добро!
Изучал Иисус
Культуру всех народов?
И ходил ли Он
По залам галерей?
Знал ли кто – нибудь,
Что царского Он рода?
Нет! Пришел Иисус ,
Чтобы спасать людей!
Был ли на балах
И приглашеньях светских?
Нравился ли Он
В изысканных кругах?
Нет! Был окружен
Иисус любовью детской
И ходил в простых
Сандалиях на ногах.
Иисус однажды
Землю взял в ладошку,
Неизысканно совсем
Плюнул на неё.
А потом всё это
Размешал немножко
И слепому месиво
На глаза нанёс.
А потом слепой всю грязь
Смыл водою чистой.
Видеть стал! А с детских лет
Слепотой страдал.
И пред Иисусом,
С виду неказистым,
Благодарный человек
На лицо упал.
Он всю правду говорил
Сильным людям мира,
Ел обычное зерно
С колосков в полях,
Ночевал не во дворцах,
Дачах и квартирах,
Но пред Ним все силы тьмы
Испытывали страх!
А когда встречаю я
Христиан с апломбом,
Будто в венах их течет
голубая кровь,
Копится внутри меня ,
что - то, вроде бомбы,
Но спасает от неё –
Божия Любовь!
Шмуль Изя,
США, Шт. Нью Йорк, г. Колони
Евангельский христианин. Хочу угождать Богу.
Прочитано 9161 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
