Говорят,что жизнь это пОлосы белая , черная так говорят.
Наверное люди прожили много –видели, знают.
Но мне кажется, что у меня больше черных подряд,
А белые-белые узкие все или совсем исчезают.
Говорят если плохо, то там впереди будет просвет,
Обязательно все измениться нужно ждать лишь только.
Я хочу наступить на пОлосу,этот белый и чистый свет.
Потерплю, подожду вот правда незнаю сколько.
Говорят , что Господь никогда не пошлет сверх сил-это верно.
Я надеюсь ,что будут и светлые дни без слез и печали,.
Я оттаять смогу на светлой полоске наверно.
И забуду плохое все то, что было в начале.
И свой сделаю шаг, но уже с чистым сердцем я дальше.
Простираясь вперед и о заднем совсем забывая.
Это люди мне говорят те ,что немного постарше,
Ну а я, ну а я, как будет совсем не знаю.
Доверяясь тебе мой Господь я стараюсь пройти.
Знаю там впереди будешь Ты,сколько б небыло этих пОлос.
Дай мне силы Спаситель с молитвой и верой идти
Чтобы пОлосы черные стали светлее от слез.
Прочитано 15115 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 4,5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
Поэзия : Признание в любви - Анна Дмитриева Претерпевший же до конца спасётся. Буду рада если кому-то помогут эти слова.Я писала их в самые трудные моменты моей жизни в Господе и Он особенно утешал,давая слова утешения.
Не теряйся, дорогая в Господе душа,стой в надежде уповая на Него и Он не опоздает. ОН настолько близок к надеющимся на Него,насколько мы это представляем.
