Я зачарований тобою,
І сам себе не розумію…
Біжу нестримною ходою,
І навіть думати не смію.
Що можу втратити навіки,
Цю неповторну мить з тобою,
Твої вуста для мене ліки,
Хоч я цілуюся з бідою…
Така близька і так далека…
Єдина , більш таких немає
Любов з тобою – небезпека
Мені все серце обриває!
Оці останні поцілунки,
Тобою хворий у нестямі,
Жахливі долі подарунки,
Щоб опинитися у ямі…
Свою любов не дам нікому,
Сам приложу до цього руки,
Піддавшись поклику лихому,
Віддаючи себе на муки…
Свою любов я сам вбиваю,
Прощай навік, моя кохана,
Життєві струни обриваю,
Нема тебе, лишилась рана.
Моя Кармен в обіймах вмерла,
Я прокажений, божевільний,
Кохання зрікся, як Отелло,
Тепер я вільний, вільний, вільний!
Комментарий автора: Вразила "Кармен сюїта" а також опера "Кармен", а точніше сюжет, покладений у цей твір - до чого може привести життя без Бога...до божівілля, вбивства та самогубства....
Елена Качан,
Украина
Киевская церковь "Божий Дар" Спасибо Господу за Его дары и вся слава Ему e-mail автора:olenakachan@gmail.com
Прочитано 8077 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Истины зерно - Людмила Солма Это мое маленькое философское стихотвореньице
из поэтического цикла "Стихи со старой антресоли".
А здесь библейская притча и фотоиллюстрация -
разделяем зерна и плевелы:
http://blogs.mail.ru/mail/solma-56/6488F673D77AB3BE.html
Свидетельство : Храм - Максим Гусев 24 Бог, сотворивший мир и все, что в нем, Он, будучи Господом неба и земли, не в рукотворенных храмах живет 25 и не требует служения рук человеческих, [как бы] имеющий в чем-либо нужду, Сам дая всему жизнь и дыхание и все. (Деяния 17: 24,25)
