Сон или явь? Скорее все же сон,
Но как же кстати оказался он.
Иду меж гор. Пустынные места.
И на тропе встречаю вдруг Христа.
Он не во славе и печален вид.
Мне нечего сказать, и Он молчит.
Не спрашивая, знает Он ответ,
Как прожила я долгих сорок лет,
Что пролетели, словно легкий дым,
С последней славной нашей встречи с Ним.
Глаз не поднять и не открыть уста…
Что говорить? Виновна, нечиста.
В пыли, грязи от головы до пят.
Поступки о возмездии вопят,
И воздаянья требуют слова
-Я неправа, ужасно неправа
Была вчера, и нынче, и вообще
Искала в жизни я не тех вещей.
Не помню, говорила ль что еще,
Но вдруг мой взор Его коснулся щек-
(Я не могла смотреть Ему в глаза)
Катилась по щеке Его слеза
Он видел насквозь всё мое житье…
- Спаситель мой, Сокровище моё!
За грех мой плата на Твоих руках.
Тебе ли плакать о моих грехах?
Не осуждаешь? Нет? Не может быть!
И Он ответил: -Я учу любить…
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
